Закон України про рекламу

Закон України про рекламу

Цей Закон визначає принципи рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1 Основні поняття

У цьому Законі наведені нижче поняття вживаються в наступному значенні:

виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;

внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині будинків та споруд;

зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових та стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць та доріг;

несумлінна реклама — реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця та способу розповсюдження;

особа – фізична особа, зокрема суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

порівняльна реклама – реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи;

прихована реклама — інформація про особу або товар у програмі, передачу, публікацію, якщо така інформація служить рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій;

реклама — інформація про особу чи товар, поширена у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена для формування чи підтримки поінформованості споживачів реклами та їх інтересу до таких особи чи товару;

реклама на транспорті – реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішньої та внутрішньої поверхонь транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування та метрополітену;

рекламні засоби – кошти, які використовуються для доведення реклами до її споживача;

рекламодавець – особа, яка є замовником виробництва та/або розповсюдження реклами;

розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами;

соціальна реклама – інформація будь-якого виду, поширена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей та поширення якої не має на меті отримання прибутку;

споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама;

спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені, найменування, свого товарного знака, знака обслуговування;

товар — будь-який предмет господарського обороту, зокрема продукція, роботи, послуги, цінних паперів, об’єкти права інтелектуальної власності.

Стаття 2 Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України.

3. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, які не пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Стаття 3 Законодавство про рекламу

1. Законодавство України про рекламу складається із цього Закону та інших нормативних актів, що регулюють відносини у сфері реклами.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4 Використання об’єктів авторського права та (або) суміжних прав у рекламі

Використання в рекламі об’єктів авторського права та (або) суміжних прав здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право та суміжні права.

Стаття 5 Реклама імені або найменування, товарного знака та знака обслуговування спонсорів

1. У теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені та проводяться за участю спонсорів, забороняється надавати будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсор та/або його товари, крім імені чи найменування, товарного знаку та обслуговування спонсорів.

2. Не можуть бути спонсорами особи, які виробляють чи розповсюджують товари, реклама яких заборонена законом.

3. Не можуть бути спонсорами особи, які виробляють або розповсюджують товари, виробництво та/звернення яких заборонено законом.

4. Програма, передача, підготовлена за підтримки спонсора, повинна мати вказівку на це за допомогою титрів або дикторського тексту на початку та/або наприкінці програми передачі.

5. Спонсор не має права впливати на зміст та час виходу в ефір програми, передачі чи зміст матеріалів друкованого видання, які він спонсорує.

6. Спонсорство програм та передач новин забороняється.

Стаття 6 Мова реклами

Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.

Товарні знаки, знаки обслуговування наводяться в рекламі у тому вигляді, в якому їм надано правову охорону в Україні відповідно до чинного законодавства, зокрема, статтею 6 quinquies Паризької конвенції про охорону промислової власності[1].

Розділ ІІ. Загальні вимоги до реклами

Стаття 7 Принципи реклами

1. Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та способів, які не завдають шкоди споживачеві реклами.

2. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам сумлінної конкуренції.

3. Реклама не повинна містити інформацію або зображення, що порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей та не завдавати їм шкоди.

Стаття 8 Загальні вимоги до реклами

1. У рекламі забороняється:

поширювати інформацію про товари, виробництво, обіг або ввезення на митну територію України, яких заборонено законом;

містити твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом та характером занять, місце проживання, а також дискредитуючі товари інших осіб ;

надавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають або можуть завдати шкоди здоров’ю чи життю людей та/або навколишньому середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

використовувати засоби та технології, що діють на підсвідомість споживачів реклами;

містити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються товаром, що рекламується;

використовувати чи імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;

рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких потребує наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифікату, ліцензії;

містити зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди цієї особи;

імітувати чи копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються у рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;

рекламувати послуги, пов’язані з концертною, гастрольною, концертно-гастрольною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації щодо використання чи відсутності використання фонограм виконавцями музичних творів. Цієї інформації має бути відведено на афішах, інших рекламних засобах зазначеної послуги не менше ніж 5 відсотків загальної площі, обсягу всієї реклами;

поширювати рекламу (включаючи анонси кіно- та телефільмів), що містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження за аудиторією глядачів, розміщуються лише в час, відведений для показу таких фільмів.

2. Рекламодавець на вимогу розповсюджувача реклами зобов’язаний надати документи, необхідні для розповсюдження реклами.

3. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо. повинна містити інформацію про умови, місце та строки їх проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та термінів проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо. повинна подаватися в тому самому порядку, в якому вона була поширена.

4. Реклама тих видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

5. Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку та закінчення зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.

6. Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню та радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми, передачі.

7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується або надається споживачеві, не вважається рекламою.

Стаття 9 Ідентифікація реклами

1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

2. Реклама в теле- та радіопередачах, програмах має бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їхньому початку та в кінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова «реклама»

3. Інформаційний, авторський або редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи або товару і який формує або підтримує поінформованість та інтерес глядачів (слухачів, читачів) до цієї особи чи товару, є рекламою та має бути поміщений під рубрикою «Реклама» або “На правах реклами”.

4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою.

5. Прихована реклама забороняється.

Стаття 10 Несумлінна реклама

1. Несумлінна реклама забороняється.

2. Відповідальність за несумлінну рекламу несе винна особа.

3. Рішення про визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.

Стаття 11 Порівняльна реклама

1. Відносини, що виникають у зв’язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством України щодо захисту від недобросовісної конкуренції.

2. Відповідальність за неправомірне порівняння у рекламі несе рекламодавець.

3. Рішення про визнання порівняння у рекламі неправомірним приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.

Стаття 12 Соціальна реклама

1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.

2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару чи рекламодавцю соціальної реклами.

3. На осіб, які безоплатно виробляють та поширюють соціальну рекламу, та на осіб, які передають своє майно та кошти іншим особам для виробництва та розповсюдження соціальної реклами, поширюються пільги, передбачені законодавством України про благодійну діяльність.

4. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.

5. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами, що повністю або частково фінансуються з державного або місцевих бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, а також благодійні організації .

Стаття 13 Реклама на телебаченні та радіо

1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.

Ця вимога не поширюється на телерадіоорганізації, які здійснюють трансляцію каналами мовлення, призначених виключно для розповсюдження реклами.

2 Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків.

3. Реклама повинна розміщуватись у перервах між програмами, передачами.

При виконанні умов, викладених у частині п’ятій цієї статті, реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми, передачі та прав їх власників.

4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів та церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховної Ради України , народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.

5. Трансляція видовищних концертних програм, передач може перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками програма, передача триває щонайменше 30 хвилин.

Реклама під час трансляції спортивних програм, передач розміщується у перервах між частинами.

Під час трансляції кіно- та телефільмів реклама розміщується перед початком фільму та/або після закінчення фільму.

Трансляція кіно- та телефільмів, за умови їх тривалості до 42 хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач).

Трансляція кіно- та телефільмів, за умови їхньої тривалості від 42 до 70 хвилин, може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач) один раз, за умови їхньої тривалості від 70 до 90 хвилин — двічі. Трансляція кіно- та телефільмів тривалістю понад 90 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач) кожні 30 хвилин за умови, що після останньої перерви фільм триває не менше 20 хвилин.

6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою:

оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об’єктів права інтелектуальної власності, що належать йому;

трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується телерадіоорганізацією безкоштовно;

анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.

7. Відповідальність за виконання вимог про порядок розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе телерадіоорганізація.

8. Провідним, дикторам та іншим учасникам інформаційних та інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється розповідати про споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки, контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну товару.

9. Трансляція (ретрансляція) реклами, що міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється лише у випадку, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення такої трансляції (Ретрансляції).

Стаття 14 Реклама у друкованих засобах масової інформації

Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації, що розповсюджуються за передплатою, зобов’язані в умовах передплати зазначати кількість реклами у загальному обсязі видання.

Стаття 15 Реклама послуг, що надаються з використанням електрозв’язку

1. Реклама послуг, що надаються з використанням електрозв’язку, у тому числі телефонного, при розповсюдженні їх у рекламних засобах повинна містити точну інформацію про:

зміст рекламованої послуги;

вартості рекламованої послуги;

вікові та інші обмеження, встановлені законодавством та виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги;

платне або безкоштовне використання каналу телефонного зв’язку при наданні послуги, що рекламується, та вартість однієї хвилини телефонного зв’язку при отриманні послуги у відповідному регіоні;

повне ім’я, найменування, адреса постачальника рекламованої послуги.

Ця інформація вказується шрифтом не менше половини розміру шрифту, яким вказаний номер телефону, який використовується для надання послуги, що рекламується.

2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням телексного чи факсимільного зв’язку.

3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами безкоштовні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аварійних служб.

Стаття 16 Зовнішня реклама

1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів розміщення зовнішньої реклами втручання у форму і зміст зовнішньої реклами забороняється.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза населеними пунктами здійснюється лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Встановлення плати за видачу дозволів забороняється.

2. Зовнішня реклама має відповідати таким вимогам:

розміщуватись з дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не імітувати зображення дорожніх знаків;

освітлення зовнішньої реклами не має засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно висвітлювати квартири житлових будинків;

фундаменти зовнішньої наземної реклами, що виступає над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;

опори зовнішньої наземної реклами, розташованої вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світловідбиваючими матеріалами, висотою до 2 метрів від поверхні землі;

нижній край зовнішньої реклами, розміщений над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття;

у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель чи огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадів будівель або огорожами лінію.

3. Забороняється розміщувати засоби зовнішньої реклами:

на пішохідних доріжках та алеях;

у населених пунктах на висоті менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїзної частини;

поза населеними пунктами на відстані менше ніж 5 метрів від краю проїзної частини.

4. Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятних місцях та в межах зон охорони пам’ятних місць національного або місцевого значення, в межах об’єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням із центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.

Стаття 17 Внутрішня реклама

1. Розміщення внутрішньої реклами узгоджується із власником місця її розташування або уповноваженою ним особою. За погодження розміщення внутрішньої реклами втручання у форму і змістом реклами забороняється.

2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.

Стаття 18 Реклама на транспорті

1. Розміщення реклами на транспорті узгоджується лише з власниками об’єктів транспорту чи уповноваженими ними органами (особами). За погодження розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

2. Розміщення реклами на транспорті має відповідати вимогам безпеки та правилам дорожнього руху.

3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки та правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:

реклами, що повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів;

реклами з нанесенням світловідбивних матеріалів;

реклами, що супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих) поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для цього використовуються матеріали, що забезпечують безперешкодний огляд із салону транспортного засобу.

5. Забороняється розповсюдження реклами радіотрансляційними або іншими звуковими мережами оповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком поширення соціальної реклами.

Стаття 19 Реклама під час демонстрації кіно- та відеофільмів

Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх та документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдофільмів.

Стаття 20 Реклама та діти

1. Забороняється реклама:

з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену лише для дорослих або придбання чи споживання якої неповнолітніми заборонено;

містить інформацію, яка здатна підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;

містить заклики до дітей придбати продукцію або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;

з використанням зображень справжньої чи іграшкової зброї, вибухових пристроїв.

2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних ситуаціях або за обставин, які в разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформацію, здатну викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров’я та життя ситуацій.

3. Реклама має завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати вони відчуття неповноцінності.

4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною сім’єю без урахування можливостей її бюджету.

5. Реклама має створювати в дітей віком враження, що володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими дітьми.

Розділ ІІІ. Особливості рекламування деяких видів товарів

Стаття 21 Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації

1. Допускається реклама:

лише таких лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, які в установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я для застосування в Україні;

тільки таких лікарських засобів, що відпускаються без припису (рецепту) лікаря, та лише таких видів медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, застосування яких не потребує спеціальних знань та підготовки.

2. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються та поширюються лише за розпорядженням (рецептом) лікаря.

3. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів їх використання у спорті.

4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації повинна містити:

об’єктивну інформацію про лікарський засіб та здійснюватись таким чином, щоб було зрозуміло, що дане повідомлення є рекламою та що рекламований товар є лікарським засобом;

повна фармакологічна назва лікарського засобу та назва виробника;

загальні застереження щодо застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації;

рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією із застосування, що додається до лікарських засобів.

5. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації не може містити посилань на терапевтичні ефекти щодо захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.

6. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації забороняється розміщення:

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу або застосування медичної техніки консультація з фахівцем не є необхідною;

відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки є гарантованим;

зображень зміни людського тіла або його частин унаслідок хвороби, поранень;

тверджень, які сприяють виникненню чи розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров’я, якщо рекламовані лікарські засоби, медична техніка та медичні послуги не використовуються;

тверджень, які сприяють можливості самостійного встановлення діагнозу хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;

посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування та реабілітації як на найефективніші, найбезпечніші, виняткові за відсутністю побічних ефектів;

порівняння з іншими лікарськими засобами, медичною технікою, методами профілактики, діагностики, лікування та реабілітації з метою посилення рекламного ефекту;

посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації;

рекомендації або посилання на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій про рекламовані товари або послуги;

спеціальних виразів подяки, листів, уривків з них з рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії рекламованого товару або послуги від окремих осіб;

зображень та згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле- та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;

інформації, яка може вводити споживача в оману про склад, походження, ефективність, патентну захищеність лікарського засобу.

7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації забороняється участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.

8. Забороняється розміщувати в рекламі лікарських засобів інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що безпека чи ефективність цього засобу зумовлена його природним походженням.

9. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не підтверджені в установленому законодавством порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

10. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших заходів із використанням гіпнозу та інших методів безконтактного, психічного чи біоенергетичного впливу.

11. Забороняється реклама діагностики або лікування, які не ґрунтуються на безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом.

12. Положення цієї статті не поширюються на рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, що розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка поширюється на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики. .

Стаття 22 Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів

1. Реклама тютюнових виробів, товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються при виробництві тютюнових виробів, забороняється: на радіо та телебаченні, на перших та останніх сторінках газет, на перших та останніх сторінках обкладинок журналів та інших видань, засобами внутрішньої реклами, реклами транспорті, з допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів).

2. Реклама алкогольних напоїв, товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються при виробництві алкогольних напоїв, забороняється: на радіо та телебаченні в період з 6 до 23 години, на перших та останніх сторінках газет, перших та останніх сторінках обкладинок журналів та інших видань, засобами внутрішньої реклами, реклами на транспорті за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів).

3. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів:

забороняється на товарах та у друкованих виданнях, призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;

забороняється з використанням осіб віком до 18 років як фотомодель;

не повинна містити зображення процесу куріння тютюнових виробів чи споживання алкогольних напоїв;

не може розташовуватись ближче, ніж 300 метрів прямої видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, у яких навчаються діти віком до 18 років;

не може формувати уявлення про те, що куріння чи споживання алкоголю є важливим фактором досягнення успіху у спортивній, соціальній, сексуальній чи інших сферах життя;

не повинна створювати враження, що споживання алкогольних напоїв чи куріння тютюнових виробів сприятиме вирішенню особистих проблем;

не може формувати уявлення про те, що алкоголь чи тютюнові вироби мають лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими засобами;

не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи тютюнопаління чи негативно розцінювати факт утримання від споживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;

не може містити зображення лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів;

не повинна містити зображення популярних осіб або пряме чи опосередковане схвалення популярними особами куріння чи споживання алкоголю;

не повинна створювати враження, що більшість людей палить чи споживає алкогольні напої.

4. Спонсорство теле-, радіопередач, концертно-театральних, спортивних та інших заходів із використанням товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва тютюнових виробів, забороняється.

Допускається спонсорство теле-, радіопередач, концертно-театральних, спортивних та інших заходів із використанням товарних знаків, знаків обслуговування, які використовуються під час виробництва алкогольних напоїв.

5. Реклама тютюнових виробів має супроводжуватися інформацією про кількісний вміст у димі однієї сигарети смоли та нікотину.

6. Забороняються такі види діяльності з рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів:

спонсорство заходів, призначених переважно для осіб віком до 18 років, з використанням товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

поширення та продаж будь-яких товарів з використанням товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються під час виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів, особам віком до 18 років.

7. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також товарних знаків, знаків обслуговування, інших об’єктів права інтелектуальної власності, що використовуються при виробництві даних виробів та напоїв, повинна супроводжуватись текстами попередження наступного змісту: «Куріння може спричинити ракові захворювання» «Надмірне споживання алкоголю шкідливе для Вашого здоров’я”. Кожному попередженню має бути відведено щонайменше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону попередження.

8. Рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов’язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами про шкоду тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щокварталу оприлюднять звіт про їхнє використання.

Стаття 23 Реклама зброї

1. Реклама зброї може здійснюватись лише у відповідних спеціалізованих виданнях про зброю, або безпосередньо у приміщеннях торгових закладів (підприємств), що реалізують зброю, або на відповідних виставках (заходах).

2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь та військової техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства може перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24 Реклама послуг, пов’язаних із залученням коштів населення

1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, допускається лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, яка б підтверджувала право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Це становище застосовується у випадках, коли поширюється лише реклама товарного знака, знака обслуговування, назви особи (без реклами послуг).

2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх надають, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за підсумками не менше одного року.

Стаття 25 Реклама цінних паперів

1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:

цінних паперах, що емітуються та/або звертаються;

учасника ринку цінних паперів та його діяльності;

договорах з цінних паперів та/або умов цих договорів.

Інформація, яка відповідно до чинного законодавства про цінні папери та правові нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає обов’язковому оприлюдненню, не вважається рекламою цінних паперів.

2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише учасники ринку цінних паперів, передбачені Законом України «Про цінні папери та фондову біржу».

3. Реклама рекламодавців — учасників ринку цінних паперів повинна містити відомості про наявність спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на провадження відповідного виду діяльності на ринку цінних паперів, із зазначенням номера дозволу, ліцензії, дати їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється реклама товарних знаків, знаків обслуговування учасника ринку цінних паперів без реклами послуг із цінних паперів.

4. Рекламодавцям реклами цінних паперів при замовленні її виробництва та розповсюдження забороняється:

зазначати розмір доходу, який передбачається виплатити за цінними паперами, крім випадків, коли це необхідно вказувати відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та надавати прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів;

рекламувати цінні папери у публікації інформації про випуск цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до законодавства про цінні папери та правові нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

використовувати відомості, які відсутні в інформації про емісію цінних паперів, зареєстровану в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не відбувся, емітент таких цінних паперів зобов’язаний припинити розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний строк з моменту реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки підписки на цінні папери.

Розділ ІV. Контроль за дотриманням та відповідальність за порушення законодавства про рекламу

Стаття 26 Контроль за дотриманням законодавства про рекламу

1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів з питань захисту прав споживачів;

Антимонопольний комітет України з питань дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;

Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.

2. На вимогу органів виконавчої влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати документи, усні або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення відповідними органами повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами про розгляд справ про порушення ними законодавство про рекламу не пізніше ніж за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках — не пізніше ніж за один день.

3. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:

бути присутнім на засіданні органу державної влади під час розгляду питання щодо порушення ними цього Закону;

надавати необхідні документи, давати пояснення;

одержувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них;

оскаржити дії чи бездіяльності виконавчого органу контролю та його посадових осіб до суду.

4. З метою координації діяльності суб’єктів рекламного ринку Кабінет Міністрів України створює Раду з питань реклами, до складу якої належать представники органів державної влади, об’єднань громадян, об’єднань підприємств у галузі реклами. Члени цієї Ради працюють у ній на громадських засадах.

Стаття 27 Відповідальність за порушення законодавства про рекламу

1. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

2. Відповідальність порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

у замовленні рекламної продукції, виробництво чи обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

порушення порядку поширення реклами, якщо реклама поширюється ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб під час виготовлення рекламы;

3) розповсюджувачі реклами, винні у порушенні встановленого законодавством порядку поширення та розміщення реклами.

3. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами та учасників рекламного ринку органи державної влади, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих випадків, які віднесені виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, – у розмірі п’ятикратної вартості поширеної реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, – у розмірі п’ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, – у розмірі чотириразової вартості розповсюдження реклами.

Повторне протягом року вчинення перелічених порушень спричиняє накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

5. Вартість поширеної реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування».

6. За ненадання або подання свідомо недостовірної інформації про вартість поширеної реклами та/або виготовлення реклами та/або вартість розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7. У разі неможливості встановлення вартості реклами, поширеної з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

8. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

10. Антимонопольний комітет України покладає на рекламодавців відповідальність за порушення законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції.

11. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

12. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів реклами, яким було завдано шкоди несумлінною та неправомірною порівняльною рекламою, на відшкодування шкоди відповідно до законодавства України.

Стаття 28 Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами

1. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням суду.

2. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється за рахунок винної особи.

3. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами здійснюється у тому самому порядку, в якому вона була розміщена.

Стаття 29 Права об’єднань громадян, об’єднань підприємств у галузі реклами

Об’єднання громадян та об’єднання підприємств у галузі реклами мають право:

здійснювати незалежну експертизу реклами та правових нормативно актів з питань реклами щодо відповідності вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами;

звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;

звертатися з позовом до суду на користь рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у разі порушення їх прав, передбачених законодавством;

представляти своїх членів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Розділ V. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Частина дев’ята статті 13 набирає чинності з 1 січня 2005 року.

2. Частина перша статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113, № 26, ст. 281, № 49 , ст.459, 1994 р., № 28, ст.241, № 29, ст.257, № 33, ст.300;1995 р., №14, ст.90; 43, № 52, ст.306, 1997 р., № 9, ст.70, №18, ст.131;2000 р., №19, ст.143, №29, ст.232, №46, ст. 398, № 50, ст.436, 2001 р., № 24, ст.124;2002 р., №6, ст. , № 14, ст.100) доповнити пунктом 46 такого змісту:

«46) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах, пов’язаних із порушенням законодавства про рекламу».

3. Кабінету Міністрів України:

до 1 жовтня 2003 року винести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;

до 1 січня 2004 року привести свої правові нормативні акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх правових нормативних актів у відповідність до цього Закону;

розробити правові нормативні акти, необхідність ухвалення яких передбачається цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА